Заїкання, або логоневроз у дітей
Заїкання, або логоневроз у дітей – це дефект вимови, при якому її плавність і цілісність є порушеними. Заїкання є поширеним порушенням мови. На жаль, в даний час дане порушення у дітей не тільки не зникає, а набуває широкого поширення. Причини логоневроза можуть бути вродженими і набутими. Спровокувати вроджений розвиток дефекту здатні такі чинники:
• генетична схильність;
• гіпоксія плода, інфекційні процеси та інші патології, що мали місце на етапі внутрішньоутробного розвитку;
• індивідуальні особливості, до яких можна віднести підвищену збудливість нервової системи і т. д .;
• родові травми або інші проблеми під час процесу пологів. Привести до набутого заїкання можуть:
• психологічні травми, які здатні спровокувати дефіцит уваги з боку дорослих, втрата батьків або близьких людей, пережиті стреси, аварії і т. д.);
• фізичні травми (від незначного удару до серйозних струсів);
• деякі захворювання (менінгіт і т. д.);
• фізіологічні процеси (порушення розвитку головного мозку в ранньому дитячому віці)
. Фахівці виділяють кілька груп дітей, у яких ймовірність розвитку заїкання найвища:
1. Діти, для яких характерна підвищена тривожність. Найчастіше вони дуже прив’язані до матері або іншої близької людини, гостро реагують на будь-яку зміну в їхній поведінці або настрої. У таких дітей часто трапляється безсоння, порушення апетиту, плаксивість і дратівливість при зміні обстановки (відсутність матері, адаптація в дитячому колективі).
2. Діти з раннім розвитком мови. Дана група дітей починає говорити дуже рано (до 1 року). До 1,5 років вони вже говорять фразами. В період 2-3 років у них можуть з’явитися множинні ітерації.
3. Діти, у яких є затримка в розвитку мови. Зазвичай перші слова вони починають говорити не раніше 1,3-1,5 років. Фрази їм стають доступними тільки до 3,5 років. Найчастіше такі діти говорять невиразно.
4. Діти з генетичною схильністю.
5. Малюки, які виховуються в двомовних сім’ях.
До якого лікаря звернутися для діагностики? Залежно від причини заїкання лікуванням можуть займатися лікарі різних спеціалізацій. Перший, до кого повинні звернутися батьки, помітивши у своєї дитини проблему – це педіатр. Після огляду він зможе визначити, чия консультація потрібна – невролога або психотерапевта. Щоб уточнити діагноз і визначити, як лікувати заїкання, додатково можуть бути призначені такі методи, як електроенцефалографія, КТ, МРТ, рентгенографічне дослідження черепа. Патологія, яка пов’язана з фізіологічними причинами (порушення в роботі головного мозку), лікується у психоневролога. Такі порушення лікар зможе визначити на результатах електроенцефалограми. Якщо заїкання у дітей має психологічну причину, терапію призначає психотерапевт. Корекцію порушення проводить логопед.
